:: Biblioteca Digital de Ecopsicologia (BDE)

The philosophical and educational potential ecopsychology as means of forming ecological culture of personality

ФІЛОСОФІЯ

ISSN 2077-1800

ГРАНІ

УДК 130.2

Філософсько-освітній потенціал екопсихології як засобу формування

екологічної культури особистості

О.В. КІСЄЛЬ

Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, м.Дніпропетровськ,

Україна, E-mail: Li2008@i.ua, 50045

Авторське резюме

Сучасна екологічна криза у великій мірі обумовлена домінуванням антропоцентричної екологічної

свідомості. Для її подолання та переходу людства до моделі сталого соціально-екологічного розвитку

необхідне становлення екологічної свідомості екоцентричного типу, що і є метою екологічної освіти, а

саме: формування особистості з екоцентричним типом екологічної свідомості.

Тому метою статті є дослідження філософсько-освітнього потенціалу екологічної психології як за-

собу трансформації особистісних цінностей та ставлення до природи. Проаналізовано такі поняття як

суб’єктивне ставлення до природи, суб’єктивне сприйняття світу природи, екологічне пізнання, метод

емпаурмент-педагогіки. Освіта для сталого розвитку покликана розвивати такі знання, уміння та цін-

ності, які дозволять людям приймати індивідуальні та колективні рішення локального і глобального ха-

рактеру для покращення якості життя без загрози для майбутніх поколінь. Основний методологічний

принцип екологічної психопедагогіки полягає у суворій відповідності педагогічного процесу екологічної

освіти психологічному процесу формування екологічної свідомості. Взаємодія з природою має великий

психолого-педагогічний потенціал, який повинен бути використаний у процесі екологічної освіти, що

дозволить йому стати фактором загального формування та розвитку особистості. Отже, для ефективного

цілеспрямованого формування екоспоживчої культури всіх категорій населення необхідна підготовка

кваліфікованих спеціалістів у галузі еколого-просвітницької роботи й екологічної освіти та їх філософ-

сько-освітнє обґрунтування.

Ключові слова: екологічна психологія, екологічна культура, екологічна свідомість, екоцентризм,

екологічна педагогіка, емпаурмент-педагогіки, особистісні цінності.

The philosophical and educational potential ecopsychology as means of

forming ecological culture of personality

O.V. KISYEL

Dnеpropetrovsk regional Institute of postgraduate pedagogical еducation, Dnеpropetrovsk,

Ukraine, E-mail: Li2008@i.ua, 50045

Abstract

The current ecological crisis is largely caused by the dominance of anthropocentric environmental aware-

ness. To overcome it and move humanity to a model of sustainable social and environmental development

required the establishment of environmental consciousness ecocentric type, which is the aim of environmen-

tal education, namely, the formation of personality type ecocentric environmental awareness. The purpose

of the article is to study the philosophical and educational potential environmental psychology as a means

of transformation of personal values and attitudes toward nature. Analysis of the concepts of subjective at-

titude to nature, subjective perception of the natural world, environmental knowledge, empaurment-method

pedagogy. Education for Sustainable Development aims to develop such knowledge, skills and values that will

enable people to make individual and collective decisions of local and global nature to improve the quality of

life without endangering future generations. The basic methodological principle of environmental psyhope-

dahohiky is in strict accordance with the environmental education teaching psychological process of environ-

mental awareness. Interaction with nature is a great psychological and pedagogical potential that should be

used in the environmental education that will allow him to become a factor in the overall development and per-

sonality development. So effectively targeted formation ekospozhyvchoyi culture of all populations requires

training of qualified specialists in the field of eco-educational activities and environmental education and its

philosophical and educational foundation.

Key words: ecological psychology, ecological culture, ecological consciousness, ekotsentryzm, ecological

pedagogy, empaurment-pedagogy, personal values.

Постановка проблеми. Сьогодні пізнан-

ня світу і ролі людини в ньому неможливе без

урахування її ціннісних орієнтацій та рівня

культури. Екологічна культура у цьому сенсі

виступає важливою мірою та способом реалі-

зації сутнісних сил людини у соціоприродному

бутті як культура нової якості, що гармонізує

стосунки духу, свідомості та буття людини.

Одним з напрямів забезпечення екологіч-

ній стійкості є інтеграція екологічних знань

на науковій основі в систему безперервної осві-

ти. Зрозуміло, не йдеться про повне вирішення

екологічних проблем через освіту, але основне

завдання – виховати в учнів свідоме ставлення

до довкілля, сформувати відповідну екологічну

культуру. Екологічна освіта має здійснюватися

№ 10 (114) жовтень 2014

ГРАНІ

ISSN 2077-1800

PHILOSOPHY

безперервно, починаючи з дошкільних установ,

потім – у системі загальної середньої і середньої

професійної освіти, а потім – на якісно новому

рівні - у вищій та післядипломній освіті. У цій

системі центральне місце займає шкільне на-

вчання, оскільки воно є основою освітньої сис-

теми, обов’язковою ланкою для здобуття освіти.

Аналіз досліджень і публікацій. Вито-

ки екологізації освіти та формування еко-

логічної культури педагога були закладені

в працях Я.А.Каменського, Ж.-Ж. Руссо,

К.Д.Ушинського, Л.М.Толстого та інших. У ма-

теріалах проекту Європейської Комісії «Освіта

для сталого розвитку в європейських початко-

вих школах» зазначено, що екологічна освіта,

яка існує в Європі кілька десятиліть, не отри-

мала очікуваних результатів. Основна причи-

на цього – переоцінка ролі екологічних знань

та протиріччя між запропонованими моделями

поведінки та реальним життям, у тому числі

і шкільною практикою, а також недостатній

рівень інтеграції екологічних питань з соці-

альними, культурними, економічними та ін-

шими. У даний час у межах концепції сталого

розвитку проведені дослідження щодо вивчен-

ня можливостей формування екологічної куль-

тури в процесі навчання та виховання [9,с.25].

Метою дослідження є аналіз філософ-

сько-освітнього потенціалу екологічної пси-

хології як засобу трансформації особистісних

цінностей та ставлення до природи, що дося-

гається шляхом розкриття таких понять, як

суб’єктивне ставлення до природи, суб’єктивне

сприйняття світу природи, екологічне пізнан-

ня, методи емпаурмент-педагогіки та інше.

Виклад основного матеріалу. Еколо-

гічна криза підштовхує до пошуку ново-

го світогляду та установок діяльності люд-

ства, вона є відображенням глибинної кризи

культури, яка, в свою чергу, охоплює весь

комплекс взаємодії людини з природою.

Для того, щоб освіта досягла поставлених

цілей, недостатньо простого передання еко-

логічних знань та навчання «екологічно пра-

вильним моделям поведінки». Необхідно про-

аналізувати всі існуючі варіанти екорозвитку:

антропоцентричний, біоцентричний, техно-

центричний, геоцентричний і т.д., бо всі вони

формувались завдяки традиційному мисленню,

якого сьогодні недостатньо. Тому необхідно

працювати з мотивацією та цінностями людей,

розвивати навички співпраці, навчати грома-

дянській активності та демократії діями, а не

пустими словами [9,с.27], необхідно формувати

у людства, та перш за все молоді, установ ново-

го екологічно-зорієнтованого мислення, тобто

спільного, взаємопогодженого, гармонійно-

го сорозвитку людства, суспільства і природи.

Отже, сучасна екологічна криза зу-

мовлена домінуванням антропоцентрич-

ної екологічної свідомості. Для її подолан-

ня, сталого розвитку людства необхідне

становлення екологічної свідомості екоцен-

тричного типу [12], що і є метою екологічної

освіти, а саме: розвиток особистості з екоцен-

тричним типом екологічної свідомості [6,с. 23] .

Як зазначає О.Висоцька, методологічною

підвалиною екоцентризму є такі напрямки, як

еволюційна етика, «глибинна екологія», холіс-

тична й органістична філософські парадигми.

Граничним проявом екоцентричного підходу

є ідея самоусунення людини зі світу природи.

Більш м’яка його інтерпретація – ідея органічно-

го зростання. Основна мета будь-якого екоцент

ричного руху – зведення до мінімуму впливів лю-

дини на природну екосистему й орієнтування на

«охорону» або «збереження» останньої [2,с.85].

Поняття екоцентризму акцентує увагу не

на суспільстві або природі, а на всю планету як

спільного дому, рівноправними мешканцями

якого є люди та інші природні істоти [7]. В. Оси-

пов характеризує екоцентризм як сукупність

соціально-економічних, виробничо-технічних

механізмів співфункціонування суспільства та

екосистем, що дозволяють підлаштовувати жит-

тєдіяльність суспільства під природні процеси

[ 8]. А.Горєлов стверджує, що для вирішення

глобальних екологічних проблем необхідне ви-

роблення цілісного уявлення про функціону-

вання екосфери і місце в ній людини [5,с.158;7]

Гносеологічні установки екоцентризму

припускають націленість на провідну роль

ідеї комплексно-інтегративного синтезу в ор-

ганізації пізнання на всіх етапах дослідження

екосоціальних відносин. У цьому контексті,

екологічне мислення - це система поглядів на

світ, що відображає проблеми взаємодії Люд-

ства і Природи в аспекті їх гармонізації та

оптимізації. Екологічний тип мислення особ

ливо яскраво відбився у нових наукових і со-

ціально-філософських концепціях ХХ сто-

ліття В.Вернадського, А.Швейцера та інших.

Отже, екомислення є комплексною формою

осмислення екосоціальних відносин, збагаче-

не проявами чуттєво-емоційної сфери психіки,

що бере участь у народженні мислеобразів еко-

реальності. Екомислення проявляється у ході

пізнання екопроблем як єдність протилежних

частин інтелекту і чуттєвого досвіду, опосеред-

кованих діалектичною логікою. Вони доповню-

ють один одного, оскільки є комплементарними

складовими єдиного інтегративного комплексу

форм пізнання екореальності, забезпечуючи

тим самим більш цілісне і повне її відображен-

ня у знанні. Діалектичний взаємозв’язок ін-

телекту й емпіричних форм пізнання показує,

що почуття без логіки, мислення, порожні, по-

збавлені смислового змісту, а логіка без почуттів

умоглядна, схильна до абстрагування, абсолю-

тизації окремих сторін, властивостей екосоці-

альних відносин. Почуття надають життєвість

інтелекту, одухотворюють його, долають розрив

теорії і життєвої практики, розрив мислення і

морально-духовного осягнення природи. Інте-

№ 10 (114) жовтень 2014

ФІЛОСОФІЯ

ISSN 2077-1800

ГРАНІ

лект за допомогою чуттєвого досвіду діалектич-

но синтезується із сукупністю інших духовних

якостей і моральних почуттів, ідей, естетичних

переживань, формуючи нове екомислення [7].

На думку Дж.Гібсона, людина реально

живе не у «фізичному світі», а в «екологічно-

му світі». «Фізичний світ» - це світ, який до-

сліджує фізика, хімія та інші подібні науки,

а «екологічний світ» - це той світ, який можна

побачити, почути, доторкнутись. Навколиш-

нє середовище та суб’єкти взаємодоповню-

вальні і не можуть існувати один без одного.

Дж.Гібсон створив цілу систему категорій та

понять для опису «екологічного світу» [6,с.32].

Як підкреслюють з цього приводу С.Дерябо

та В.Ясвін, завданням екологічного підходу у

психології є створення психології «людини в

екологічному світі», доповнюючи існуючу сьо-

годні психологію «людини у фізичному світі».

Екопсихологія виступає засобом трансфор-

мації особистісних цінностей та ставлення до

природи. Термін «екологічна психологія» за-

стосовується у науковій літературі для позна-

чення низки близьких, але нетотожних галузей

досліджень: психологічної екології, психоло-

гії довкілля, екологічного підходу з психології

та власне екологічної психології (психології

екологічної свідомості), які мають самостійні

предмети досліджень, свої завдання й методо-

логічні особливості. Предметом дослідження

екологічної психології є екологічна свідомість в

онтогенетичному та функціональному аспектах.

Формування екологічної психології як са-

мостійної галузі було обумовлено тим, що «світ

природи» займає проміжне місце між «світом

речей» і «світом людей» [6,с.40]. С.Дерябо та

В.Ясвін підкреслюють, що екологічна психо-

логія має суттєву різницю по відношенню до

психології навколишнього середовища та пси-

хологічної екології. Методологічні принципи,

розроблені Дж.Гібсоном, можуть бути викорис-

тані у всіх трьох галузях досліджень [6,с.40].

Екологічна психологія характеризуєть-

ся двома основними методологічними особ

ливостями, котрі відрізняють її від близь-

ких галузей досліджень: по-перше, в ній

розглядається взаємодія людини тільки з

природою, а не з усім оточуючим її середови-

щем; по-друге, об’єктом досліджень є не «при-

родне середовище», а «світ природи» [6,с.46].

В рамках екопсихології існують два підхо-

ди: трансперсональна екологія та власне еко

психологія. Істотною рисою трансперсональної

психології є модель людської душі, в якій визна-

чається значущість духовного і комічного вимі-

рювань та можливостей для еволюції свідомості.

Предметом дослідження в екологічній

психології є екологічна свідомість, що роз-

глядається в соціогенетичному, онтогене-

тичному і функціональному аспектах [7].

Екологічна свідомість - форма суспіль-

ної свідомості; індивідуальна і колективна

здатність розуміння, нерозривний зв’язок

людини, людства із дикою природою, залеж-

ності добробуту від цілісності та порівняль-

ній незмінності природного довкілля як се-

редовища проживання людей і порядку його

використання у практичній діяльності.

Нова екологічна свідомість кардинально

змінює поведінку людей щодо ставлення до

природи. С.Дерябо екологічну свідомість, у

цілому, називає екоцентричною, виділяючи

характерні для неї особливості [6,с.12], та під-

креслює, що екоцентричний тип екологічної

свідомості - це система уявлень про світ, для

якого характерні: орієнтованість на екологічну

доцільність, відсутність протиставлення люди-

ни та природи; сприйняття природних об’єктів

як повноправних суб’єктів, партнерів по

взаємозв’язку з людиною; баланс прагматичної

і непрагматичної взаємодії з природою [6,с.13].

Вперше психологічний аналіз ставлен-

ня особистості відображається на початку ХХ

століття у працях О.Лазурського, свій розви-

ток ці ідеї отримали у психологічній концеп-

ції ставлень (відносин) особистості В.Мясіщева

та його послідовників. О.Леонтьєв вважав, що

«змістовна, а не формальна характеристика

психічного розвитку дитини не може відволі-

катися від розвитку її реальних відносин до

світу, від змісту її відносин. Вона повинна ви-

ходити з їх аналізу, бо інакше неможливо зро-

зуміти особливості її свідомості» [6,с.13;7].

Особистість об’єктивно включена у складну

систему взаємовідносин з різними об’єктами

та явищами світу. Але з усієї сукупності цих

об’єктивних відносин нею особливо виді-

ляються ті, які пов’язані із задоволенням.

Екологічна освіта є складовою освіти для

сталого розвитку, в її просуванні суттєву роль

відіграють загальна середня та позашкільна

освіта, вища освіта і просвіта населення че-

рез засоби масової інформації. Тому в Доповіді

про стан розвитку освіти для сталого розвитку

в Україні багато уваги приділяється саме еко-

логічній освіті, яка є найважливішим складо-

вим елементом освіти для сталого розвитку,

її предметною та концептуальною основою.

І.Звєрєв підкреслює, що необхідна концент

рація зусиль вчених на комплексній психо-

лого-педагогічній та методологічній розробці

умов формування екологічної відповідальності.

У Національній доповіді зазначено, що освіта

для сталого розвитку повинна сприяти засвоєн-

ню знань, умінь та переконань, які дають змогу

ухвалити та впроваджувати рішення на місце-

вому та глобальному рівнях, спрямовані на під-

вищення якості рівня життя, що не загрожують

можливостям наступних поколінь. За допомо-

гою освіти можна прищеплювати цінності, вихо-

вувати поведінку та стиль життя, необхідні для

забезпечення сталого майбутнього. Педагогу,

який працює в руслі освіти для сталого розвит

ку, необхідно позбутись пріоритету «передачі

№ 10 (114) жовтень 2014

ГРАНІ

ISSN 2077-1800

PHILOSOPHY

знань», зрозуміти, що це не освіта «про стійкий

розвиток», а освіта «для стійкого розвитку».

Основний методологічний принцип еко-

логічної психопедагогіки у чіткій відпо-

відності педагогічного процесу екологічної

освіти психологічному процесу формування

екологічного пізнання. На теорії можливостей

Дж.Гібсона базуються методологічні принци-

пи в екологічній психопедагогіці, які сформо-

вані у дві групи принципів: організація сти-

мулів (принцип комплексності стимульного

впливу, принцип орієнтації на актуалізуючий

потенціал стимулів, принцип орієнтації на

сенситивність до стимулів) та організація еко-

логічної діяльності (принцип гетерогенності,

принцип формуючої направленості, принцип

індивідуальної психологічної адекватності).

До методів формування екологічних уяв-

лень відносяться методи: екологічної лабіа

лізації, екологічних асоціацій, художньої

репрезентації природних об’єктів та ін..

Вже сьогодні дослідниками в галузі екології

та охорони природи розроблені основні принци-

пи і технології екологічно доцільної взаємодії

людини з природним середовищем та її окре-

мими елементами. Однак проблема прийняття

цих принципів і освоєння технологій кожною

конкретною людиною залишається недостатньо

вирішеною [6,с.24]. Тому все більшого значен-

ня набуває методика педагогіки емпауермент,

використовуючи яку у своїй практиці педагог

не просто передає знання про сталий розвиток,

а розкриє взаємозв’язок життя суспільства зі

станом навколишнього середовища у діяль-

нісному контексті [10,с.29]. Емпауермент ( від

англ. «empowerment» - у вільному перекладі

«надання внутрішньої сили») – це спосіб робо-

ти з самообмежуваним ставленням до себе, що

допомагає людині придбати внутрішню осо-

бистісну силу, силу в міжособистісному спіл-

куванні та здатність керувати своїм життям.

На думку Н.М. Бєлокурової, перш ніж ви-

магати від людей залучення у складний процес

зміни життя, їм слід повернути відповідаль-

ність за вирішення тих проблем, з якими вони

зіткнулися. Дуже важливо усвідомлювати ті

фактори, які визначають відчуття безсилля.

Вибір цієї стратегії передбачає, що кожен

здатний отримати необхідні навички для того,

щоб домогтися змін у своєму оточенні і розпіз-

нати, якими видами сили він володіє: знанням,

отриманим з життєвого досвіду, мотивацією, го-

товністю йти на ризики, часом, енергією або по-

чуттям гумору [2]. У процесі «селф-емпауермент»

перехід від мислення про реалізоване бажан-

ня до реальної можливості реалізувати його

проходить завдяки використанню різнома-

нітних методологічних ресурсів: внутрішньо-

го переосмислення, знаходження ресурсів.

Фундаментальним становищем емпауер-

мента є переконання, що всі індивідууми і всі

спільноти здатні змінити свою ситуацію на кра-

ще. Співпрацюючи люди можуть домогтися со-

ціальних і політичних змін. Цей підхід розгля-

дає індивіда як важливий ресурс для інших і як

потенційного учасника соціальної і політичної

дії. Співпрацюючи і ділячись, навчаючи і навча-

ючись, члени освітнього процесу починають ро-

зуміти соціальний, економічний, політичний та

історичний контексти, в яких сформувалися їх

ситуації; вони стають більш впевненими у собі,

навчаються навичкам лідерства і починають ді-

яти - і в індивідуальному плані, і як члени гру-

пи - для поліпшення якості свого життя [14].

Емпауермент як педагогічна технологія

виходить з того, що проблеми (особистісні,

суспільні або виробничі) краще всього вирі-

шуються тими людьми, до яких проблема має

безпосереднє відношення, а не керівництвом,

експертами, консультантами або психологами.

Основні принципи педагогіки емпауерменту

полягають у створенні умов для підвищення

впевненості, виникненню ентузіазму та відчут-

тя задоволеності від групової та індивідуальної

роботи і від її результатів, а також відчуття від-

повідальності і вміння контролювати ситуацію

навчання. Головне завдання педагога – створи-

ти психологічно комфортне навчаюче середови-

ще, яке сприятиме прояву активності і саморе-

алізації учнів. Психологічний комфорт під час

навчання має особливе значення для педагогіки

емпауерменту [10]. Основна умова емпауермен-

ту – зняти механізми контролю. Педагог надає

підтримку, замість підказок і порад – ставить

питання (або опитує) [10]. Важливим елементом

емпауерменту є результат тих дій, які здійсню-

ють учні. Завдання педагога - вивести учня на

шлях самостійних рішень та дій, використову-

ючи питання, приклади та додаткові завдання.

Як зазначають Н.Рябова та Т.Новікова, емпа

уермент-програми, які були розроблені в Шве-

ції і зараз все більше набувають популярності

в країнах СНД, розраховані як на дітей, так і

на дорослих, проводяться методом навчаль-

них гуртків, які у контексті сталого розвитку

мають назву «еко-команди» або «еко-групи».

Еко-групи – це невеликі за кількістю групи до-

рослих і дітей (5-12 осіб), які самостійно або

при підтримці лідера визначають для себе пе-

релік тем та план дій, які потрібно дослідити.

Отже, освіта для сталого розвитку, врахову-

ючи філософсько-освітній потенціал екологіч-

ної психології та методики емпаурмент-педаго-

гіки, покликана розвивати такі знання, уміння

та цінності, які дозволять людям приймати ін-

дивідуальні та колективні рішення локального

і глобального характеру для покращення якості

життя без загрози для майбутніх поколінь [10].

Основний методологічний принцип екологічної

психології полягає у суворій відповідності педа-

гогічного процесу екологічної освіти психологіч-

ному процесу формування екологічної свідомос-

ті. Зміст екологічної освіти необхідно доповнити

знаннями про екологічно виважене споживан-

№ 10 (114) жовтень 2014

ФІЛОСОФІЯ

ISSN 2077-1800

ГРАНІ

ня, можливості й необхідність регулювання

потреб, позитивними прикладами вирішення

екологічних проблем на регіональному, місце-

вому і більш локальних рівнях, включаючи по-

бут, повсякденне життя [3,с.166]. Взаємодія з

природою має великий психолого-педагогічний

потенціал, який повинен бути використаний в

екологічній освіті як чинника загального форму-

вання та розвитку особистості [3,с.166;6,с.26].

Висновки. Враховуючи вищезазначене, зро-

зуміло, що екологічна криза ХХІ століття спри-

чинена не тільки технічним прогресом, а й ан-

тропоцентричною екологічною свідомістю, яка,

є відображенням глибинної кризи культури, яка

в свою чергу, охоплює весь комплекс взаємодії

людини з природою. Для подолання екологічної

кризи необхідно опанувати нові ціннісно-норма-

тивні відносини людини і природи, а саме – ви-

робити екологічний світогляд, екологічні імпе-

ративи взаємодії суспільства і природи. Існуюча

система освіти основана на аналітичних знаннях

про природу, вузько прагматично та спожив-

чо-зорієнтована, а це свідчить про необхідність

змін у філософії та методології екологічного ви-

ховання та екологічної освіти. В освіті необхідно

сформувати нову екологічну свідомість екоцен-

тричного типу. Повинні відбутись зміни пізна-

вальної, ціннісної і діяльнісної настанов, які

повинні бути розвинені новою системою освіти.

Дослідження філософсько-освітнього потен-

ціалу екологічної психології як засобу транс-

формації особистісних цінностей та ставлення

до природи доводить, що взаємодія з природою

– це психолого-педагогічний потенціал, який

повинен бути використаний у процесі екологіч-

ної освіти, що дозволить йому стати фактором

загального формування та розвитку особистості.

Для створення ефективного цілеспрямованого

формування екологічної культури необхідна

спеціальна система екологічної освіти, яка буде

враховувати особливості напрямків екологіч-

ної психології (психологічна екологія, психо-

логія навколишнього середовища, екологічний

підхід в психології та екологічне пізнання) та

чітко їх розмежуватиме. Тому сьогодні необ-

хідна підготовка кваліфікованих спеціалістів

у галузі еколого-просвітницької роботи та еко-

логічної освіти і їх методичне забезпечення.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Актуальність формувавння екологічної свідомості. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://buk-

var.su/psihologija/83900-Aktual-nost-formirovaniya-ekologicheskogo-soznaniya-Predmet-i-zadachi-ekolog-

icheskoiy-psihologii.html - Актуальність формувавння екологічної свідомості.

2. Белокурова М.В. Работа с точками роста. Эмпауэрмент. [Електронний ресурс] /М.В.Белокурова – Режим

доступу: http://www.vectorbusiness.ru/d_belokurova.htm. - Эмпауэрмент.

3. Висоцька О.Є. Випереджаюча освіта для сталого розвитку: методологія, методика, технології :науково-

методичний посібник [Текст] / О.Є.Висоцька. – Д.: «Акцент ПП», 2012. – 292 с.

4. Висоцька О.Є. Освіта для сталого розвитку: науково-методичний посібник [Текст] / О.Є.Висоцька. – Д.:

Роял Принт, 2011. – 200 с.

5. Горелов А.А. Экология [Текст] /А.А.Горелов. - М.: Изд-во «Юрайт-М», 2001. -312 с.

6. Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика и психология [Текст] /С.Д.Дерябо, В.А.Ясвин. –

Ростов-н/Д., 1996.

7. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики [Текст] / А.Н.Леонтьев. - М., 1972.

8. Мякинников С.П. Мировоззрение основания экоцентризма и экомышление. [Електронний ресурс]/

С.П.Мякинников. – Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/mirovozzrencheskie-osnovaniya-ekot-

sentrizma-i-ekomyshlenie. - Мировоззрение основания экоцентризма и экомышление.

9. Осипов В. Первая попытка синтеза экоцентризма [Текст] / В.Осипов // Зеленый мир. -1994. - № 7. - С. 4-5.

10. Рябова Н., Новикова Т. Обучение демократии. В поисках гармонии. Образование для устойчивого

развития [Текст] / Н.Рябова, Т.Новикова. – М.: «Ага», 2007-104с.

11. Серкова Н.В., Ануфриев С.И. Непрерывное образование в контексте экопсихологии [Електронний

ресурс] /Н.В.Серкова,С.И.Ануфриев – Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/nepreryvnoe-obra-

zovanie-v-kontekste-ekopsihologii. - Непрерывное образование в контексте экопсихологии.

12. Трофімов Ю.Л. Психологія. [Електронний ресурс]/Ю.Л.Трофімов. – Режим доступу: http://pidruch-

niki.ws/1414011337298/psihologiya/ekologichna_psihologiya. - Екологічна психологія.

13. Шмалей С.В. Екологічна особистість. [Електронний ресурс]/С.В.Шмалей. – Режим доступу: http://

gendocs.ru/v33847/%D1%88%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B9_%D1%81.%D0%B2._%D

0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BE

%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C._%D0%

BC%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%8F. – Екологічна

особистість.

14. Эмпауэрмент в социальной работе. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://socfaqtor.wordpress.

com/2009/08/21/%D1%8D%D0%BC%D0%BF%D0%B0%D1%83%D1%8D%D1%80%D0%BC%D0%B

5%D0%BD%D1%82-%D0%B2-%D1%81%D0%BE%D1%86%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D

0%BD%D0%BE%D0%B9-%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B5/. - Эмпауэрмент в

социальной работе.

Стаття надійшла до редакції 03.09.2014

№ 10 (114) жовтень 2014

ГРАНІ

ISSN 2077-1800

PHILOSOPHY

REFERENCES:

1. Aktualnost formirovaniya ekologicheskogo soznaniya (The relevance formation environmental awareness.).

Regime to access: http://bukvar.su/psihologija/83900

2. Belokurova M.V. Rabota s tochkami rosta. Emayerment (Work with the growing point. Empowerment). Re-

gime to access: http://www.vectorbusiness.ru/d_belokurova.htm

3. Visoc`ka,O.E. Vuperedzhayzh osvita dlia stalogo rozvytku (Ahead of education for sustainable development:

methodology, technique, technology: scientific textbook). Dnepropetrovsk, 2012,292p.

4. Visoc`ka,O.E Osvita dly stalogo rozvytku (Education for Sustainable Development: scientific textbook). Dne-

propetrovsk, 2011,200 p.

5. Gorelov A.A. Ekologia(Ecology).Moscow, 2001.312 p.

6. Deryabo S.D., Yasvyn V.A. Ecological pedagogy and psychology (Ecological pedagogy and psychology). Rostov,

1996.

7. Leontiev A.N. Problemu rozvutku psuxiku (Problems of mental development).Moscow,1972. 517p.

8. Myakynnykov S.P. Mirovozrenie ocnovania ekotsentrizma and ekomushlenye (Worldview grounds ekotsen-

trizma and ekothinking.) Regime to access: http://cyberleninka.ru/article/n/mirovozzrencheskie-osnovaniya-

ekotsentrizma-i-ekomyshlenie

9. Osipov V. Pervaya poputka sinteza ekotsentrizma (First Attempts synthesis of the ekotsentrizma) Green

Peace, 1994. no 7.pp. 4-5.

10. Ryabova N., Novikova T. Obychenie demokratii. V poiskax garmonii. Obrazovanie dlia ystouchevogo razvitia

(Teaching democracy. In search of harmony. Education for sustainable development) Moscow: 2007,104p.

11. Serkov N.V. Anufryev S.I. Nepreryvnoe obrazovanie v kontekste ekopsihologii (Continuing education in the

context of ecopsychology) Regime to access: http://cyberleninka.ru/article/n/nepreryvnoe-obrazovanie-v-

kontekste-ekopsihologii

12. Trofimov Y.L. Ekologichna psihologiya (Psychology). Regime to access:

http://pidruchniki.

ws/1414011337298/psihologiya/ekologichna_psihologiya

13. Shmal S. Ecological identity. Regime to access: http://gendocs.ru/v33847/%D1%88%D0%BC%D0%B0

%D0%BB%D0%B5%D0%B9_%D1%81.%D0%B2._%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D

0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%

D1%82%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C._%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%80

%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%8F.

14. Empauerment in sotsyalnoy work. Regime to access: http://socfaqtor.wordpress.com/2009/08/21/

%D1%8D%D0%BC%D0%BF%D0%B0%D1%83%D1%8D%D1%80%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%8

2-%D0%B2-%D1%81%D0%BE%D1%86%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0

%B9-%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B5/.

Кісєль Олена Вікторівна – здобувач

Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Адреса: 49006, м. Дніпропетровськ, вул. Свердлова, 70

Е-mail: Li2008@i.ua

Kisyel Olena Viktorivna – applicant

Dnеpropetrovsk regional institute of postgraduate pedagogical education

Address: 70, Sverdlov Str., Dnepropetrovsk, 49006

Е-mail: Li2008@i.ua

№ 10 (114) жовтень 2014